У далекому 1948 році професор-психолог Бертрам Форер провів показовий експеримент, який був, за традицією, поставлений на звичайних студентах.
Він роздав своїм студентам спеціальний тест, щоб за допомогою отриманих результатів проаналізувати їхні особистості. Родзинкою експерименту було те, що професор насправді і не збирався проводити жодного аналізу. Замість справжнього аналізу професор роздав усім студентам один і той самий текст, який було взято зі звичайного гороскопу. Текст був приблизно такого змісту:
«Ви хочете, щоб інші люди вас любили і захоплювалися вами. Одночасно з тим ви прискіпливо ставитесь до себе. Ваш характер має вади, але зазвичай ви можете їх компенсувати. Ви маєте значний невикористаний потенціал. Хоча інші вас бачать як стриману людину, всередині ви дещо непевні і тривожні. Іноді ви вагаєтесь, чи правильним є прийняте рішення. Іноді вам потрібна зміна стану речей, і вас розчаровують перепони й обмеження. Ви вважаєте недоцільним повністю розкривати душу перед іншими. Іноді ви поводитеся як екстраверт, відкрита, привітна людина, а іноді — як інтроверт, закрита, недовірлива людина. Одна з головних цілей у житті — власна безпека».
Потім він запропонував кожному студенту за п'ятибальною шкалою оцінити відповідність опису їхньої особистості дійсності. Середньою оцінкою було 4,26 бали. Надалі експеримент був повторений сотні разів з одним і тим самим результатом. Тим самим Бертрам Форер довів, що зовсім необов'язково володіти якимись знаннями для того, щоб вгадати характер людини, головне сказати, що прогноз готували особисто для нього, додати авторитету, сказавши, що його готували вчені-психологи, і наповнити фразами, які підходять практично до всіх. Вони обов'язково повинні бути позитивними, без негативу і конкретики.
Цього достатньо, щоб люди повірили і психологові, і астрологові, і екстрасенсові, і прогнозу на завтра. Це явище має навіть спеціальну назву в психології — ефект Форера (Барнума).
